Всі діти – янголи, але навіть в них є зуби) Що робити, якщо дитина почала кусати Вас, інших дорослих чи однолітків? Давайте розбиратись.
Причиною раптової агресії може стати банальна відсутність інших способів розказати про своє невдоволення, страх, а інколи, навіть, любов і прив’язаність. У віці двох років ще не всі дітки вміють чітко розмовляти, саме тому варто, по-перше, вчити казати “ні”, “не хочу”, “боляче”, “моє” в сутичках за іграшку чи особистий простір і показати альтернативні варіанти прояву світлих почуттів: обійми, погладжування тощо. Спробуйте змоделювати необхідну ситуацію за допомогою іграшок, казки.
Часто, дитина до двох років, перебуваючи в садочку, має адаптуватись до незвичних умов: багато нових людей, купа нових емоцій, які беруть гору. Таким чином дитина перебуває у вірує емоцій та нових знань. Інколи, коли дитина кусається – це прояв емоційної і фізичної перевтоми. Безумовно, перше, що варто зробити: сказати чітке “ні” і “не можна”, а також вказати причину чого саме: “бо це боляче”, “це не приємно”, “це образливо”, а, по-друге, варто вчасно змінювати активності відпочинком: як вдома, так і в садочку.
З іншого боку, це може бути спробою привернути до себе увагу дорослих. Спробуйте частіше обіймати дитину, зверніть увагу на її настрій, переживання. Часто тілесного та емоційного контакту між дорослим і дитиною достатньо, щоб припинити дурну звичку.
Діти 2х-3х років використовують цей “прийом”, щоб показати свою силу і лідерство, з одного боку, і перевірити межі дозволеного – з іншого. Вчасно зупиняйте це, покажіть, що лідер – добрий, сміливий, уважний, а не агресивний. Тимчасово, відстороніть малюка від гри – він має усвідомити, що робить шкоду, в першу чергу собі, позбавляючи можливості бавитись з іншими.
Можливо, ви, бавлячись з малюком, жартома його покусуєте: “З’їм твою ніжку”, “Кусь за бочок”. Діти ще не знають міри і можуть, бавлячись, наслідувати ваші кусання, але боляче і по-справжньому. Варто припинити, на якийсь час, такого роду ігри; показати сліди зубів, розказати що це боляче і може образити іншого. Підійдіть разом до “постраждалого”, попросіть вибачення, пожалійте – навчіться разом залагоджувати провину.
Часом, кусання, це “симптоми” агресії в родині. Не обов’язково по відношенню до самої дитини, можливо, вона стала свідком вашої сварки. Спробуйте вирішувати стосунки поза увагою дитини. Намагайтесь вести себе спокійніше і серед інших дорослих: не сваріться в черзі; не кричіть на людину, яка наступила вам на ногу – дитина чітко копіює ситуації з дорослого життя і реагує на них в силу своїх вмінь і доступного “інструменту”(зуби і кулаки – завжди напоготові).
Пам’ятайте, що бажання кусатись миттєво не зникне. Наберіться терпіння, спостерігайте за дитиною вдома і серед дітей. Якщо дитина мала намір когось вкусити, але не зробила цього – похваліть – це дасть поштовх до думок, що це правильно; підкажіть як ще можна проявляти свої емоції.
Мережа приватних англомовних дитячих садочків “БОНОБО”